Добрий лікар Айболить!
Він під деревом сидить.
Приходь до нього лікуватися
І корова, і вовчиця,
І жучок, і черв’ячок,
І ведмедиця!
Вилікує всіх
Добрий лікар Айболить!
І прийшла до Айболиту лисиця:
“Ой, мене вкусила оса!”
І прийшов до Айболиту барбос:
“Мене курка клюнула в ніс!”
І прибігла зайчиха
І закричала: “Ай, ай!
Мій зайчик потрапив під трамвай!
Мій зайчик, мій хлопчик
Потрапив під трамвай!
Він біг по доріжці,
І йому перерізало ніжки,
І тепер він хворий і кульгавий,
Маленький зайченя мій!”
І сказав Айболить: “Не біда!
Подавай-но його сюди!
Я пришию йому нові ніжки,
Він знову побіжить по доріжці”.
І до нього принесли зайчика,
Такого хворого, кульгавого!
І доктор пришив йому ніжки,
І заїнька стрибає знову.
А з ним і зайчиха-мати
Теж пішла танцювати.
І сміється вона і кричить:
“Ну, спасибі тобі, Айболить!”
Раптом звідкись шакал
На кобилі прискакав:
“Ось вам телеграма
Від Гіпопотама!”
“Приїжджайте, доктор,
В Африку скоріше
І врятуйте, доктор,
Наших малюків!”
“Що таке? Невже
Ваші діти захворіли?”
“Так-так-так! У них ангіна,
Скарлатина, холерина,
Дифтерит, апендицит,
Малярія і бронхіт!
Приходьте ж скоріше,
Добрий лікар Айболить!”
“Гаразд, гаразд, побіжу,
Вашим дітям допоможу.
Тільки де ж ви живете?
На горі чи в болоті?”
“Ми живемо на Занзібарі,
В Калахарі і Цукрі,
На горі Фернандо-По,
Де гуляє Гіппо-за
По широкій Лімпопо”.
І встав Айболить, побіг Айболить,
По полях, по лісах, по лугах він біжить.
І одне тільки слово твердить Айболить:
“Лімпопо, Лімпопо, Лімпопо!”
А в обличчя йому вітер, і сніг, і град:
“Гей, Айболить, воротися назад!”
І впав Айболить і лежить на снігу:
“Я далі йти не можу”.
І зараз же до нього з-за ялинки
Вибігають волохаті вовки:
“Сідай, Айболить, верхи,
Ми жваво тебе довеземо!”
І поскакав вперед Айболить
І одне тільки слово твердить:
“Лімпопо, Лімпопо, Лімпопо!”
Але ось перед ними море
Вирує, шумить на просторі.
А в морі висока ходить хвиля,
Зараз Айболита вона проковтне.
“О, якщо я потону,
Якщо піду я до дна,
Що станеться з ними, з хворими,
З моїми лісовими звірами?”
Але тут випливає кіт:
“Сідай на мене, Айболить,
І, як великий пароплав,
Тебе повезу я вперед!”
І сів на кита Айболить
І одне тільки слово твердить:
“Лімпопо, Лімпопо, Лімпопо!”
І гори постають перед ним на шляху,
І він по горах починає повзти,
А гори все вище, а гори все крутіше,
А гори йдуть під самі хмари!
“О, якщо я не дійду,
Якщо в дорозі пропаду,
Що станеться з ними, з хворими,
З моїми лісовими звірами?”
І зараз же з високої скелі
До Айболиту спустилися орли:
“Сідай, Айболить, верхи,
Ми жваво тебе довеземо!”
І сів на орла Айболить
І одне тільки слово твердить:
“Лімпопо, Лімпопо, Лімпопо!”
А в Африці,
А в Африці,
На чорній
Лімпопо,
Сидить і плаче
В Африці
Сумний Гіппопо.
Він в Африці, він в Африці
Під пальмою сидить
І на море з Африки
Без відпочинку дивиться:
Не їде в кораблику
Доктор Айболить?
І нишпорять по дорозі
Слони і носороги
І кажуть сердито:
“Що ж нема Айболита?”
А поруч бегемотики
Схопилися за животики:
У них, у бегемотиків,
Животики болять.
І тут же страусенята
Верещать, як поросята,
Ах, шкода, шкода, шкода
Бідних страусенят!
І кір, і дифтерит у них,
І віспа, і бронхіт у них,
І голова болить у них,
І горло болить.
Вони лежать і марять:
“Ну що ж він не їде,
Ну що ж він не їде,
Доктор Айболить?”
А поруч задрімала
Зубаста акула,
Зубаста акула
На сонечку лежить.
Ах, у її маляток,
У бідних акуленят,
Вже дванадцять діб
Зубки болять!
І вивихнуте плече
У бідного коника;
Не стрибає, не скаче він,
А гірко-гірко плаче він
І доктора кличе:
“О, де ж добрий лікар?
Коли ж він прийде?”
Але ось, подивіться, якась птиця
Все ближче і ближче по повітрю мчить,
На птиці, дивіться, сидить Айболить
І шляпою махає та голосно кричить:
“Хай живе мила Африка!”
І рада і щаслива вся дітвора:
“Приїхав, приїхав! Ура, ура!”
А птах над ними кружляє,
А птах на землю сідає.
І біжить Айболить до бегемотикам,
І плескає їх по животиках,
І всім по порядку
Дає шоколадку,
І ставить і ставить їм градусники!
І до смугастим
Біжить він тигренятам,
І до бідних горбатим
Хворим верблюжатам,
І кожного гоголем,
Кожного моґелем,
Гоголем-моґелем,
Гоголем-моґелем,
Гоголем-моґелем пригощає.
Десять ночей Айболить
Не їсть, не п’є і не спить,
Десять ночей поспіль
Він лікує нещасних звірят
І ставить і ставить їм градусники.
Ось і вилікував він їх,
Лімпопо!
Ось і вилікував хворих,
Лімпопо!
І пішли вони сміятися,
Лімпопо!
І танцювати і балуватися,
Лімпопо!
Та акула Каракула
Правим оком підморгнула
І регоче, і регоче,
Ніби хтось її лоскоче.
А малятка бегемотики
Вхопилися за животики
І сміються, заливаються –
Так, що дуби трясуться.
Ось і Гіппо, ось і Попо,
Гіппо-попо, Гіппо-попо!
Ось йде Гіпопотам.
Він йде від Занзібару,
Він йде до Кіліманджаро –
І кричить він, і співає він:
“Слава, слава Айболиту!
Слава добрим лікарям!”